гласити
ГЛАСИТИ, глашу, гласиш, недок., перех., книжн. Мати в собі якесь твердження; говорити, стверджувати. - Довгий ряд років зуміє змінити ім'я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платанова мудрість (Ле, Міжгір'я, 1953, 37); Недаром основна вимога соціалістичного реалізму гласить, що література покликана розкрити в художніх образах суть подій (Вітч., 8, 1958, 122); // заст. Урочисто проголошувати. - Віруйте і гиньте! - пророки гласять (Шевч., І, 1951, 210).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глашу | гласимо |
2 особа | гласиш | гласите |
3 особа | гласить | гласять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гласитиму | гласитимемо |
2 особа | гласитимеш | гласитимете |
3 особа | гласитиме | гласитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гласив | гласили |
Жіночий рід | гласила | |
Середній рід | гласило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гласьмо | |
2 особа | глась | гласьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гласячи | |
Минулий час | гласивши |