голопузий
ГОЛОПУЗИЙ, а, е, розм. 1. З голим, непокритим животом (перев. про малят). З грачиного гнізда випало голопузе граченя (Донч., І, 1956, 223); На його плечі знову навалилась.. жалюгідна мізерія життя людського: ..повіточки, заляпані від людських очей коров'ячим кізяком; голопузі діти, бліді, брудні (Кол., Терен.., 1959, 107).
2. перен., зневажл. Те саме, що збіднілий. Що ж то за пан?.. Кажуть.., що то був небагатий шляхтич, з тієї «голопузої шляхти», котра в Польщі за панування магнатів кишіла по їх дворах, пила їх меди, вина (Мирний, І, 1949, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голопузий | голопуза | голопузе | голопузі |
Родовий | голопузого | голопузої | голопузого | голопузих |
Давальний | голопузому | голопузій | голопузому | голопузим |
Знахідний | голопузий, голопузого | голопузу | голопузе | голопузі, голопузих |
Орудний | голопузим | голопузою | голопузим | голопузими |
Місцевий | на/у голопузому, голопузім | на/у голопузій | на/у голопузому, голопузім | на/у голопузих |