гряда
ГРЯДА, и, ж., рідко. Те саме, що грядка. Горпина, бачачи, що дитина так любо гралася, знялася і побігла на гряду до матері помагати їй вищипувати бур'ян (Мирний, 1, 1954, 52).
ГРЯДА, и, ж. 1. Витягнута в довжину височина, гірське пасмо. Я уявив собі велетенський Карпатський хребет, що простягся із заходу на схід широкою двохсоткілометровою грядою (Жур., Вечір.., 1958, 276); Гряда Татр була вже позаду (Рибак, Час.., 1960, 360).
2. Смуга, ряд однорідних предметів. Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння (Трубл., II, 1955, 183); Міцним щитом відгородила природа наш Далекий Схід, поставивши на океані гряди гранітних островів (Гонч., Вибр., 1959, 357).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гряда | гряди |
Родовий | гряди | гряд |
Давальний | гряді | грядам |
Знахідний | гряду | гряди |
Орудний | грядою | грядами |
Місцевий | на/у гряді | на/у грядах |
Кличний | грядо | гряди |