грязюка
ГРЯЗЮКА, и, ж., розм. Велика грязь (у 1 знач.). - Окопами, ходами, по коліна в грязюці, в темряві тюпаєм - самі не знаєм куди (Вас., Незібр тв., 1941, 208); Шумейко затих, прислухаючись до того, як чавкотіла під ногами у людей грязюка (Шиян, Баланда, 1957, 65).
@ Змішати з грязюкою кого ; Кинути грязюку на кого - несправедливо звинуватити кого-небудь у чомусь; очорнити, опорочити. - Осокіп його з грязюкою змішав (Ткач, Плем'я.., 1961, 259); - Не могла бачити їх.. Стільки грязюки на мене кинули (Хижняк, Невгамовна, 1961, 302).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грязюка | грязюки |
Родовий | грязюки | грязюк |
Давальний | грязюці | грязюкам |
Знахідний | грязюку | грязюки |
Орудний | грязюкою | грязюками |
Місцевий | на/у грязюці | на/у грязюках |
Кличний | грязюко | грязюки |