двозмінний
ДВОЗМІННИЙ, а, е. Який здійснюється у дві зміни. Ми запровадили двозмінну роботу доярок (Колг. Укр., 4, 1957, 4); // Який виконується протягом двох змін. Він зобов'язався за одну зміну виконувати двозмінне виробниче завдання (Рад. Укр., 26.III 1950, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двозмінний | двозмінна | двозмінне | двозмінні |
Родовий | двозмінного | двозмінної | двозмінного | двозмінних |
Давальний | двозмінному | двозмінній | двозмінному | двозмінним |
Знахідний | двозмінний, двозмінного | двозмінну | двозмінне | двозмінні, двозмінних |
Орудний | двозмінним | двозмінною | двозмінним | двозмінними |
Місцевий | на/у двозмінному, двозміннім | на/у двозмінній | на/у двозмінному, двозміннім | на/у двозмінних |