двоїти
ДВОЇТИ, двою, двоїш, недок. 1. перех. Ділити надвоє; роздвоювати. Франко не двоїв себе на письменника і приватну людину (Письмен. зблизька, 1958, 41); - Доки ми будемо виховувати людей.. «по етапах?» Доки ми будемо двоїти поняття формування людської душі? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 59).
2. неперех., діал. Лицемірити. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (Стельмах, Правда.., 1961, 284).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | двою | двоїмо |
2 особа | двоїш | двоїте |
3 особа | двоїть | двоять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | двоїтиму | двоїтимемо |
2 особа | двоїтимеш | двоїтимете |
3 особа | двоїтиме | двоїтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | двоїв | двоїли |
Жіночий рід | двоїла | |
Середній рід | двоїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | двіймо | |
2 особа | двій | двійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | двоячи | |
Минулий час | двоївши |