дислексія
ДИСЛЕКСІЯ, -ї, ж., мед. Нездатність оволодіти навичками читання; дислексія може бути самостійним розладом та проявлятися поряд з іншими важкими порушеннями мовлення – дислаліями, дизартріями, алаліями. ** Набута дислексія – загальна назва для будь-якої дислексії у індивіда, який спершу читав нормально. Пряма дислексія – форма набутої дислексії, за якої пацієнт може читати слова вголос, але не розуміє їх. Фонологічна дислексія – форма набутої дислексії, яка характеризується проблемами навчання вимовлянню слів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дислексія | дислексії |
Родовий | дислексії | дислексій |
Давальний | дислексії | дислексіям |
Знахідний | дислексію | дислексії |
Орудний | дислексією | дислексіями |
Місцевий | на/у дислексії | на/у дислексіях |
Кличний | дислексіє | дислексії |