дівча
ДІВЧА, ати, с. Зменш.-пестл. до дівчина. Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло (Шевч., І, 1951, 391); Щирим сміхом сміється.. дівча до хлопця з любощів (Март., Тв., 1954, 73); // Маленька дівчина. Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дівча | дівчата |
Родовий | дівчати | дівчат |
Давальний | дівчаті | дівчатам |
Знахідний | дівча | дівчат |
Орудний | дівчам | дівчатами |
Місцевий | на/у дівчаті | на/у дівчатах |
Кличний | дівча | дівчата |