заваблювати
ЗАВАБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ЗАВАБИТИ, блю, биш; мн. заваблять; док., перех. Те саме, що заманювати. Подекуди вона [трава].. стелеться по землі, заваблює подорожнього (Гончар, Тронка, 1963, 217); Обом заваблювали душу світлі простори, сонце, синє роздолля... (Гончар, Тронка, 1963, 246); - Гадаєш, що мене тепер знов завабиш до себе? Ні, небоже! (Фр., IV, 1950, 410).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заваблюю | заваблюємо |
2 особа | заваблюєш | заваблюєте |
3 особа | заваблює | заваблюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заваблюватиму | заваблюватимемо |
2 особа | заваблюватимеш | заваблюватимете |
3 особа | заваблюватиме | заваблюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заваблював | заваблювали |
Жіночий рід | заваблювала | |
Середній рід | заваблювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заваблюймо | |
2 особа | заваблюй | заваблюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заваблюючи | |
Минулий час | заваблювавши |