заповідний
ЗАПОВІДНИЙ, а, е. 1. Який зберігається у первісному стані; незайманий. Ой, гори, гори, золоті верхів'я! .. Невже мені не суджено дістатись на ваші заповідні високості? (Л. Укр., І, 1951, 196); Їде опівдні Софія степом безлюдним, абсолютно заповідним. Абсолютно заповідний це той, що споконвіку його не торкався плуг (Гончар, Таврія.., 1957, 179); // Який перебуває під охороною держави. На заповідній дільниці росли столітні дуби й сосни, такі - руками не обіймеш (Донч., IV, 1957, 43).
2. Те саме, що заповітний 1, 2. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції заповідні скарби духу людського стали скарбами народними (Тич., III, 1957, 64); Ось знайома ущелина.. Ось і камінь. Треба сплигнути на цей найближчий прискалок. А тепер уже дуже легко дістатися до заповідного місця (Донч., II, 1956, 276).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заповідний | заповідна | заповідне | заповідні |
Родовий | заповідного | заповідної | заповідного | заповідних |
Давальний | заповідному | заповідній | заповідному | заповідним |
Знахідний | заповідний, заповідного | заповідну | заповідне | заповідні, заповідних |
Орудний | заповідним | заповідною | заповідним | заповідними |
Місцевий | на/у заповідному, заповіднім | на/у заповідній | на/у заповідному, заповіднім | на/у заповідних |