зарубцьований
ЗАРУБЦЬОВАНИЙ, а, е. Який зарубцювався. Повертаючись до бойових лав, товариш уже самими своїми міцно зарубцьованими ранами ніби говорив роті: - Ми з вами живучі, нас не так-то легко загнати в землю!.. (Гончар, III, 1959, 214); Нога трохи стухла, але ще була червона на місці зарубцьованої рани (Кучер, Голод, 1961, 238).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зарубцьований | зарубцьована | зарубцьоване | зарубцьовані |
Родовий | зарубцьованого | зарубцьованої | зарубцьованого | зарубцьованих |
Давальний | зарубцьованому | зарубцьованій | зарубцьованому | зарубцьованим |
Знахідний | зарубцьований, зарубцьованого | зарубцьовану | зарубцьоване | зарубцьовані, зарубцьованих |
Орудний | зарубцьованим | зарубцьованою | зарубцьованим | зарубцьованими |
Місцевий | на/у зарубцьованому, зарубцьованім | на/у зарубцьованій | на/у зарубцьованому, зарубцьованім | на/у зарубцьованих |