затінений
ЗАТІНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до затінити. Ще затінена темрявою ночі земля (Н.-Лев., IV, 1956, 233); Роса блищала на травах, прибивши куряву на дорозі, затіненій дубами й грабами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41); Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями (Панч, В дорозі, 1959, 70); У лісі нижні гілки дерев завжди більш чи менш затінені (Наука.., 11, 1960, 35).
2. у знач. прикм. Який міститься, перебуває в тіні; темний. Через півгодини сестри входили в затінений куток вулиці (Руд., Вітер.., 1958, 418); Такою Галя ще ніколи не була. Здавалось, вона повернулася до нього затіненим боком (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затінений | затінена | затінене | затінені |
Родовий | затіненого | затіненої | затіненого | затінених |
Давальний | затіненому | затіненій | затіненому | затіненим |
Знахідний | затінений, затіненого | затінену | затінене | затінені, затінених |
Орудний | затіненим | затіненою | затіненим | затіненими |
Місцевий | на/у затіненому, затіненім | на/у затіненій | на/у затіненому, затіненім | на/у затінених |