згірклий
ЗГІРКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до згіркнути.
2. у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув. Дихав [Феоктистов] згірклим пригаром дешевого вина (Кач., II, 1958, 332); Пахло [волосся] згірклою помадою (Коцюб., І, 1955, 406).
3. у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум. Він обдарував згірклим усміхом Тетяну Василівну, яка кусала губи (Загреб., День.., 1964, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згірклий | згіркла | згіркле | згірклі |
Родовий | згірклого | згірклої | згірклого | згірклих |
Давальний | згірклому | згірклій | згірклому | згірклим |
Знахідний | згірклий, згірклого | згірклу | згіркле | згірклі, згірклих |
Орудний | згірклим | згірклою | згірклим | згірклими |
Місцевий | на/у згірклому, згірклім | на/у згірклій | на/у згірклому, згірклім | на/у згірклих |