здівувати
ЗДІВУВАТИ, ую, уєш, перех. і без додатка. Док. до дівувати. Здівувала весну, Як не снилося (Шпак, Вибр., 1952, 21); З дочками хліборобові легше. Христя хоч і на порі, але Кирило не дуже гризеться нею. Чесно здівує, навчиться при матері шити-прясти, приробить щось до скрині (Іщук, Вербівчани, 1961, 6).
Вік здівувати - не вийшовши заміж, прожити весь вік у дівках. Місяцю-молодче, в мене краса дівоча, а в тебе - парубоча. Не дай свій вік здівувати та милування не зазнати, приверни його, Юрка, до мене... (Стельмах, Хліб.., 1959, 556).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здівую | здівуємо |
2 особа | здівуєш | здівуєте |
3 особа | здівує | здівують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здівував | здівували |
Жіночий рід | здівувала | |
Середній рід | здівувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здівуймо | |
2 особа | здівуй | здівуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | здівувавши |