здійнятий
ЗДІЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здійняти. Дрібний сніговий пил, здійнятий полозками, запорошував обличчя й очі (Шиян, Баланда, 1957, 10); Отак вона йде й тепер, опустивши очі; ті спущені очі надавали дивний вираз обличчю, поневолі здійнятому вгору (Л. Укр., III, 1952, 581); // здійнято, безос. присудк. сл. В Києві єсть літературно-артистичне товариство, ..був визначений конкурс літературний і здійнято і рішено в принципі питання про подачу українських творів (Л. Укр., V, 1956, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здійнятий | здійнята | здійняте | здійняті |
Родовий | здійнятого | здійнятої | здійнятого | здійнятих |
Давальний | здійнятому | здійнятій | здійнятому | здійнятим |
Знахідний | здійнятий, здійнятого | здійняту | здійняте | здійняті, здійнятих |
Орудний | здійнятим | здійнятою | здійнятим | здійнятими |
Місцевий | на/у здійнятому, здійнятім | на/у здійнятій | на/у здійнятому, здійнятім | на/у здійнятих |