зиз
ЗИЗ, а, ч., діал. Косоокість.
@ Дивитися (поглядати, глянути і т. ін. ) зизом: а) косити, скошувати очі (про фізичну ваду зору). Панич пана професора і пані професорки теж приїхали. Не той молодший, а старший, той, що дивиться зизом (Коб., І, 1956, 111); б) кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість. Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 472); - Прощай Гнате, та не згадуй лихом, може, коли й зизом глянули, в житті, як на довгій ниві (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зиз | зизи |
Родовий | зизу | зизів |
Давальний | зизові, зизу | зизам |
Знахідний | зиз | зизи |
Орудний | зизом | зизами |
Місцевий | на/у зизі | на/у зизах |
Кличний | зизе | зизи |