зимовик
ЗИМОВИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що зимівник 1. Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).
2. Те саме, що зимівник. Скінчивши своє діло, недовго він зоставався в коші, дуже вже старий був і, подякувавши за хліб-сіль, помандрував собі у степи, щоб де-небудь сісти зимовиком і завести пасіку, бо дуже кохався у бджолі (Стор., І, 1957, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зимовик | зимовики |
Родовий | зимовика | зимовиків |
Давальний | зимовикові, зимовику | зимовикам |
Знахідний | зимовика | зимовиків |
Орудний | зимовиком | зимовиками |
Місцевий | на/у зимовику | на/у зимовиках |
Кличний | зимовику | зимовики |