златоуст
ЗЛАТОУСТ, а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Де й поділась ота поважність рухів, статечність постави і гнучкість мови уславленого златоуста (Кол., Терен.., 1959, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | златоуст | златоусти |
Родовий | златоуста | златоустів |
Давальний | златоустові, златоусту | златоустам |
Знахідний | златоуста | златоустів |
Орудний | златоустом | златоустами |
Місцевий | на/у златоусті, златоустові | на/у златоустах |
Кличний | златоусте | златоусти |