злидень
ЗЛИДЕНЬ, дня, ч., розм. Те саме, що злидар. [Ганна:] Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться, а злидні одно другого зажирають!.. (Кроп., II, 1958, 20); - І в мене, Мар'яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти (Стельмах, II, 1962, 225); // Уживається як лайливе слово. Бісові злидні [пани]! Бояться, щоб не вкрала, бач! - торохтіла Мар'я (Мирний, III, 1954, 152); А ти, злидню, гостити маєш чим?! То до тебе підуть на голодування?.. (Ю. Янов., І, 1954, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злидень | злидні |
Родовий | злидня | злиднів |
Давальний | злидневі, злидню | злидням |
Знахідний | злидня | злиднів |
Орудний | злиднем | злиднями |
Місцевий | на/у злидні, злидневі | на/у злиднях |
Кличний | злидню | злидні |