знадливий
ЗНАДЛИВИЙ, а, е. Який знаджує, зваблює чим-небудь; спокусливий. Стара замовкла, немов поглинули її принадні думи, мов зачарували знадливі образи (Вовчок, Вибр., 1946, 176); // Який приваблює, вабить до себе чим-небудь принадним, звабливим. Він з серцем пошпурив геть зім'яті конвалії, які ще досі тримав у кулаці, і відвернувся від знадливого будиночка з мезоніном (Смолич, Мир.., 1958, 250); // рідко. Який викликає великий інтерес; захоплюючий, принадний. Може, то казка знадлива тії смарагдові луки, плеск тепловодої річки, злотоіскристі піски? (Л. Укр., І, 1951, 309),
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знадливий | знадлива | знадливе | знадливі |
Родовий | знадливого | знадливої | знадливого | знадливих |
Давальний | знадливому | знадливій | знадливому | знадливим |
Знахідний | знадливий, знадливого | знадливу | знадливе | знадливі, знадливих |
Орудний | знадливим | знадливою | знадливим | знадливими |
Місцевий | на/у знадливому, знадливім | на/у знадливій | на/у знадливому, знадливім | на/у знадливих |