знахарка
ЗНАХАРКА, рідко ЗНАХОРКА, ЗНАХУРКА, и, ж., заст. Жін. до знахар, знахор, знахур. Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Стор., І, 1957, 136); 95 процентів жінок [царської Росії] родили без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабками-знахарками (Рад. суд на охороні прав... 1954, 4); Від якогось часу корова схудла, не дає молока, не підпускає навіть до себе.. Коли покликали знахорку, вона шепнула одне лиш слово: відьма! (Коцюб., І, 1955, 263); Довго знахурка вишіптувала і над Хведором, і над воском, і над водою (Мирний, III, 1954, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знахарка | знахарки |
Родовий | знахарки | знахарок |
Давальний | знахарці | знахаркам |
Знахідний | знахарку | знахарок |
Орудний | знахаркою | знахарками |
Місцевий | на/у знахарці | на/у знахарках |
Кличний | знахарко | знахарки |