знервованість
ЗНЕРВОВАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. знервований 2. Піп стояв уже не з своєї волі - його приковував грізний княжий гнів та його надмірна знервованість (Ле, Наливайко, 1957, 122); Заважав [Тетяні Василівні] думати гострий Діжин голос, бо вносив він якийсь неспокій, якусь знервованість у звичну течію засідань, нагадував давні роки, коли й вона отак гарячкувала, доводила щось комусь, змагалася, сперечалася, відвойовувала (Загреб., День.., 1964, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знервованість | знервованості |
Родовий | знервованості, знервованости | знервованостей |
Давальний | знервованості | знервованостям |
Знахідний | знервованість | знервованості |
Орудний | знервованістю | знервованостями |
Місцевий | на/у знервованості | на/у знервованостях |
Кличний | знервованосте | знервованості |