знетямлений
ЗНЕТЯМЛЕНИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знетямити. Дівчина, знетямлена несподіваним горем і болем, не пробує навіть боронитися (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 282).
2. у знач. прикм. Який знетямився; нестямний. - Захищайте князя! - Знетямлені вірні гайдуки кинулися наосліп: захистити або вмерти (Кач., Вибр., 1953, 15); // Який виражає знетямлення. Думати [Жеребило] не міг. Знетямленим поглядом обводив стерильно-білі площини стін і нічого не бачив (Загреб., День.., 1964, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знетямлений | знетямлена | знетямлене | знетямлені |
Родовий | знетямленого | знетямленої | знетямленого | знетямлених |
Давальний | знетямленому | знетямленій | знетямленому | знетямленим |
Знахідний | знетямлений, знетямленого | знетямлену | знетямлене | знетямлені, знетямлених |
Орудний | знетямленим | знетямленою | знетямленим | знетямленими |
Місцевий | на/у знетямленому, знетямленім | на/у знетямленій | на/у знетямленому, знетямленім | на/у знетямлених |