клопотання
КЛОПОТАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. клопотати й клопотатися 1 - 3. - В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене (Н.-Лев., IV, 1956, 237); Ніякі клопотання про Юрчика не врятували його (Сміл., Сашко, 1954, 176); Завдяки клопотанню видатного вченого Я. П. Семенова-Тян-Шанського Потанін, нарешті, дістав повне помилування (Видатні вітч. географи.., 1954, 94).
За клопотанням кого, чого - завдяки чиїмсь проханням, старанням. Згадав [Павло], що в нього дома є теличка, яку йому дали в премію за клопотанням Дороша (Тют., Вир, 1964, 209).
2. Писана заява, прохання про що-небудь, яке подають до офіційної установи.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клопотання | клопотання |
Родовий | клопотання | клопотань |
Давальний | клопотанню | клопотанням |
Знахідний | клопотання | клопотання |
Орудний | клопотанням | клопотаннями |
Місцевий | на/у клопотанні | на/у клопотаннях |
Кличний | клопотання | клопотання |