ковтун
КОВТУН, а, ч. 1. Жмут збитого волосся, вовни, шерсті. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Шевч., І, 1951, 361); Матрос.. помацав голову.. На маківці ковтун чуба злипся і зашкаруб (Мик., II, 1957, 214); З їхніх кожухів, як з неострижених баранів, у всі боки ковтунами летіла вовна (Чорн., Потік.., 1956, 78).
2. мед., вет. Хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, при якій волосся сплутується й злипається.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ковтун | ковтуни |
Родовий | ковтуна | ковтунів |
Давальний | ковтунові, ковтуну | ковтунам |
Знахідний | ковтун | ковтуни |
Орудний | ковтуном | ковтунами |
Місцевий | на/у ковтуні | на/у ковтунах |
Кличний | ковтуне | ковтуни |