конкретний
КОНКРЕТНИЙ, а, е. Який існує реально; цілком точний, предметне визначений; протилежне абстрактний. Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало [у хлопця] більш конкретну форму (Коцюб., І, 1955. 339); - От я й прийшла до вас з конкретною пропозицією. У мене є добрі коні.. Візьміть їх і зоріть своє поле (Мик., II, 1957, 352); Пленум накреслив конкретні заходи дальшого розвитку громадського тваринництва (Наука.., 1, 1960, 2); // Який виражає цілком точні, предметне визначені поняття. Рослинний світ у тропах «Вершників» виявлений значно менше, ніж у конкретній лексиці (Мова і стиль «Вершників», 1955, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | конкретний | конкретна | конкретне | конкретні |
Родовий | конкретного | конкретної | конкретного | конкретних |
Давальний | конкретному | конкретній | конкретному | конкретним |
Знахідний | конкретний, конкретного | конкретну | конкретне | конкретні, конкретних |
Орудний | конкретним | конкретною | конкретним | конкретними |
Місцевий | на/у конкретному, конкретнім | на/у конкретній | на/у конкретному, конкретнім | на/у конкретних |