молотник
МОЛОТНИК, а, ч. Той, хто молотить. Довгими рядками стояли молотники на току (Н.-Лев., II, 1956, 184); Як котрий [стіжок] треба було змолотити, то кликав [дід] молотників (Стеф., І, 1949, 113); Ціпи на току враз затихли. Здивовані молотники - жінка і дочка, спершись на ціпильна, дивились, як до них ішов Оксень (Цюпа, Назустріч.., 1958, 106).
@ Молотник із миски - той, хто їсть із великим апетитом, жадобою.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | молотник | молотники |
Родовий | молотника | молотників |
Давальний | молотникові, молотнику | молотникам |
Знахідний | молотника | молотників |
Орудний | молотником | молотниками |
Місцевий | на/у молотнику, молотникові | на/у молотниках |
Кличний | молотнику | молотники |