мізинчик
МІЗИНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мізинець. [Марина:] Ось слухайте ж мене, мої голубочки, всю чисту правду буду вам казати - не збрешу ні на от стілечки! (Показує кінчик мізинчика) (Вас., III, 1960, 253); Вони [сандалики] були якраз по нозі, і такі зручні та легкі, що навіть на мізинчику, де натерли старі черевики, вони не давили (Ів., Вел. очі, 1956, 6); Старий пасічник розкрив поли великого добрячого кожуха і обережно спустив на підлогу свого мізинчика - семилітню дочку Соломію (Стельмах, III, 1962, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мізинчик | мізинчики |
Родовий | мізинчика | мізинчиків |
Давальний | мізинчикові, мізинчику | мізинчикам |
Знахідний | мізинчик | мізинчики |
Орудний | мізинчиком | мізинчиками |
Місцевий | на/у мізинчику | на/у мізинчиках |
Кличний | мізинчику | мізинчики |