набгати
НАБГАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Нам'яти, наробити жмутків із чого-небудь.
2. Жужмом напхати, наскладати чогось у що-небудь. Набгали мішок конопель набгом (Сл. Гр.).
3. Поступово зібрати, надбати. - І навіщо ви отаку силу книжок набгали? - звернувся до мене пан становий (Мирний, IV, 1955, 371); - Антоніно Павлівно! Я не стану вам говорити компліментів, бо скільки б я їх не набгав, усі будуть непридатні (Дн. Чайка, Тв., 1960, 56).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набгаю | набгаємо |
2 особа | набгаєш | набгаєте |
3 особа | набгає | набгають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набгав | набгали |
Жіночий рід | набгала | |
Середній рід | набгало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набгаймо | |
2 особа | набгай | набгайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набгавши |