навитяжку
НАВИТЯЖКУ, присл. Прямо, витягнувши руки по швах. Ввіходить [жандарм] і стає навитяжку (Л. Укр., IV, 1954, 237); Сполоханий вартовий прокинувся, став навитяжку, жмурячись від світла (Цюпа, Назустріч.., 1958, 194); Ауер рівно, навитяжку, сидів у кріслі, неначе виструнчився перед начальством (Хижняк, Тамара, 1959, 106).