наволоч
НАВОЛОЧ, і, .ж. 1. збірн., зневажл. Підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; набрід. - Ой, боюся я за свою дочку. Там же збирається всякий народ, усяка наволоч (Н.-Лев., II, 1956, 37); Жовто-блакитна наволоч мусить сконати, згнити до останку (Еллан, II, 1958, 262); Матрос-чорноморець.. творив подвиг, очищаючи палубу від білогвардійської наволочі (Цюпа, Україна.., 1960, 47).
2. зневажл., лайл. Нікчемна, підла людина; негідник. [Стась:] Мамо, я не маю жодного бажання говорити з цею наволоччю (Вас., III, 1960, 208); Рубанюк посміхнувся куточками губ, потім рішуче ступив два кроки із насолодою плюнув провокаторові в лице. - Одержуй і від мене, наволоч (Цюпа, Назустріч.., 1958, 59); - Ти? - скрипнувши зубами, процідив Круглов. - Ти, "ідейний рівень"?! Наволоч! (Руд., Вітер.., 1958, 359).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наволоч | наволочі |
Родовий | наволочі | наволочей |
Давальний | наволочі | наволочам |
Знахідний | наволоч | наволочей |
Орудний | наволоччю | наволочами |
Місцевий | на/у наволочі | на/у наволочах |
Кличний | наволоче | наволочі |