напрасний
НАПРАСНИЙ, а, е. 1. тільки напрасний, розм., рідко. Те саме, що несправедливий. Боляче відчував Юріштан, що напрасну велику кривду чинить батькові й матері, що піддався злобній хвилі (Хотк., II, 1966, 192).
2. діал. Раптовий, несподіваний. Тиху задуму вечірнюю напрасна буря розвіяла (Л. Укр., І, 1951, 281); Напрасний дощ захопив мене серед вулиці, і я змушений був схоронитися (Фр., І, 1955, 229).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напрасний | напрасна | напрасне | напрасні |
Родовий | напрасного | напрасної | напрасного | напрасних |
Давальний | напрасному | напрасній | напрасному | напрасним |
Знахідний | напрасний, напрасного | напрасну | напрасне | напрасні, напрасних |
Орудний | напрасним | напрасною | напрасним | напрасними |
Місцевий | на/у напрасному, напраснім | на/у напрасній | на/у напрасному, напраснім | на/у напрасних |