настійливий
НАСТІЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (Гончар, Тронка, 1963, 309).
2. Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий. Широкі, майже чорні брови робили її вродливе обличчя заздрісно мужнім і настійливим (Ле, Право.., 1957, 11); //Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності. Товариш по службі таки привіз ноти з Ташкента на настійливі замовлення інженера (Ле, Міжгір'я, 1953, 28); Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади (Собко, Справа.., 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | настійливий | настійлива | настійливе | настійливі |
Родовий | настійливого | настійливої | настійливого | настійливих |
Давальний | настійливому | настійливій | настійливому | настійливим |
Знахідний | настійливий, настійливого | настійливу | настійливе | настійливі, настійливих |
Орудний | настійливим | настійливою | настійливим | настійливими |
Місцевий | на/у настійливому, настійливім | на/у настійливій | на/у настійливому, настійливім | на/у настійливих |