невчений
НЕВЧЕНИЙ, НЕУЧЕНИЙ, а, е. Який не вчився, не одержав освіти, неграмотний чи малограмотний. Кричать [дяки] на усю хату. А опрочі [інші], неучені, сидять та слухають (Кв.-Осн., II, 1956, 484); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466); - Молодець-таки ти, Артеме. Дарма, що невчений і молодший за нього. А правдива твоя-таки мова (Головко, II, 1957, 422); // у знач. ім. невчений, ного, ч. Той, хто не вчився. Вченому світ, а невченому тьма (Укр.. присл.., 1955, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невчений | невчена | невчене | невчені |
Родовий | невченого | невченої | невченого | невчених |
Давальний | невченому | невченій | невченому | невченим |
Знахідний | невчений, невченого | невчену | невчене | невчені, невчених |
Орудний | невченим | невченою | невченим | невченими |
Місцевий | на/у невченому, невченім | на/у невченій | на/у невченому, невченім | на/у невчених |