нежалісливий
НЕЖАЛІСЛИВИЙ, а, е. 1. Не схильний до жалості, співчуття і т. ін. Пекучий жаль дитячий обгортав хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (Вас., І, 1959, 217); // Який свідчить про відсутність жалості, співчуття і т. ін. Жінка поточилася, боляче вдарившись об стіл спиною, ледве не впала. Її знову підхопили ті ж нежалісливі руки і міцно затиснули біля столу (Ле, Право.., 1957, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нежалісливий | нежаліслива | нежалісливе | нежалісливі |
Родовий | нежалісливого | нежалісливої | нежалісливого | нежалісливих |
Давальний | нежалісливому | нежалісливій | нежалісливому | нежалісливим |
Знахідний | нежалісливий, нежалісливого | нежалісливу | нежалісливе | нежалісливі, нежалісливих |
Орудний | нежалісливим | нежалісливою | нежалісливим | нежалісливими |
Місцевий | на/у нежалісливому, нежалісливім | на/у нежалісливій | на/у нежалісливому, нежалісливім | на/у нежалісливих |