ніжити
НІЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Оберігаючи від труднощів, неприємностей і т. ін., прихильно, тепло ставитися до кого-небудь, виявляти любов і ласку. А в батька, що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив, і ніжив, і поважав (Кв. -Осн., II, 1956, 255); Мати не ніжила його [сина] змалку, привчала до вміння самому пробивати собі дорогу (Баш, Надія, 1960, 429).
2. Пестити, голубити кого-небудь. Досадно їй, що мати вже лягла спати.., що нікого їй пестувати та ніжити (Кв.-Осн., II, 1956, 447); Любити своє дитя тільки тим, що ніжити його та вилизувати, - це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу, ото буде твоя любов! (Гончар, Тронка, 1963, 163); * Образно. З висоти недосяжності своєї сипле сонце на все живе снагу свою гарячу і ніжить усе, і наливає соками (Вишня, І, 1956, 201).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ніжу | ніжимо |
2 особа | ніжиш | ніжите |
3 особа | ніжить | ніжать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ніжитиму | ніжитимемо |
2 особа | ніжитимеш | ніжитимете |
3 особа | ніжитиме | ніжитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ніжив | ніжили |
Жіночий рід | ніжила | |
Середній рід | ніжило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ніжмо | |
2 особа | ніж | ніжте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ніжачи | |
Минулий час | ніживши |