обожування
ОБОЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обожувати. В основі язичеської релігії слов 'ян лежало обожування різних явищ і сил природи (Іст. СРСР, І, 1957, 39); Вона.. пробувала обожувать вчителів, але їх старі й жовті види швидко одбили в неї охоту до обожування (Н.-Лев., І, 1956, 428); Коли ж Павло Сергійович.. чув її голос, бачив усмішку, він вже нічого не знав, не тямив і не почував, крім щастя, обожування (Дмит., Розлука, 1957, 266).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обожування | обожування |
Родовий | обожування | обожувань |
Давальний | обожуванню | обожуванням |
Знахідний | обожування | обожування |
Орудний | обожуванням | обожуваннями |
Місцевий | на/у обожуванні | на/у обожуваннях |
Кличний | обожування | обожування |