обол
ОБОЛ, -а, ч. Одиниця ваги та мідна, срібна, бронзова монета у Стародавній Греції, Візантії, Франції, Голландії, Італії, Іспанії, Португалії; у Спарті обол був у вигляді довгих і важких прутків сплаву бронзи з міддю, що ускладнювало їх крадіжку та хабарництво; в еліністичну епоху обол часто клали під язик померлим; він мав служити платою Харону за перевезення мертвих через Стікс у царство мертвих.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обол | оболи |
Родовий | обола | оболів |
Давальний | оболові, оболу | оболам |
Знахідний | обол | оболи |
Орудний | оболом | оболами |
Місцевий | на/у оболі | на/у оболах |
Кличний | оболе | оболи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обол | оболи |
Родовий | обола | оболів |
Давальний | оболові, оболу | оболам |
Знахідний | обол | оболи |
Орудний | оболом | оболами |
Місцевий | на/у оболі | на/у оболах |
Кличний | оболе | оболи |