окам'янілий
ОКАМ'ЯНІЛИЙ, рідко ОКАМЕНІЛИЙ, а, е. 1. Який окам'янів, став твердим, як камінь; який має вигляд і властивості каменя; скам'янілий. Прибій і люті балтійські шторми час від часу викидають на піщані береги згустки окам 'янілої смоли (Наука.., 9, 1963, 32); Перейшли берег, перескочили вузенький струмочок-рівчачок і втоптаною, окам 'янілою стежкою вгору, вгору - за село... (Ряб., Жайворонки, 1957, 5).
2. перен. Який став нерухомий, ніби завмер, заціпенів. Окам 'яніле обличчя.
Мов (як, ніби і т. ін. ) окам'янілий (окаменілий) - нерухомий, без найменшого руху. Я стояв, мов окаменілий (Фр., IV, 1950, 394).
3. перен. Який втратив здатність відчувати що-небудь, реагувати на щось, виявляти яке-небудь почуття. Окам 'яніле серце.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окам'янілий | окам'яніла | окам'яніле | окам'янілі |
Родовий | окам'янілого | окам'янілої | окам'янілого | окам'янілих |
Давальний | окам'янілому | окам'янілій | окам'янілому | окам'янілим |
Знахідний | окам'янілий, окам'янілого | окам'янілу | окам'яніле | окам'янілі, окам'янілих |
Орудний | окам'янілим | окам'янілою | окам'янілим | окам'янілими |
Місцевий | на/у окам'янілому, окам'янілім | на/у окам'янілій | на/у окам'янілому, окам'янілім | на/у окам'янілих |