октава
ОКТАВА, и, ж. 1. муз. Восьмий тон діатонічної гами, однорідний з першим за звучанням, але відмінний від нього за висотою.
2. муз. Звуковий інтервал з восьми тонів між однойменними звуками гами ("до" і наступне "до", "ре" і наступне "ре" і т. д.). Онисія Степанівна, зачувши гостинця, трошки пом 'якшала, подобрішала й спустила голос нижче на цілу октаву (Н.-Лев., III, 1956, 170); Увесь гомін умить підскочив на цілу октаву вгору (Вас., І, 1959, 241); Голос.. у артистки [Є. Мірошниченко], скажемо прямо - феноменальний. Його діапазон: "ля" малої октави і "сі" четвертої. Чотири октави! (Мист., 2, 1965, 17).
3. У хоровому ансамблі - низький бас, що дублює нижче басову партію. Мені здається, що ті додатки треба зробити, щоб закінчити оповідання, от як приміром у хорі закінчує спів октава (Мирний, V, 1955, 391); - Голубе, - вже густішим басом протяг артист, - ого, нівроку, у вас, здається, октава! - Октава, - одповів я йому ще нижчим голосом (Ю. Янов., І, 1958, 258); // Дуже низький голос. - Перелякали дівчину! - в напруженій тиші сказав хтось октавою (Головко, І, 1957, 392).
4. літ. Класична восьмирядкова строфа, перші шість рядків якої пов'язані двома перехресними потрійними римами, а останні два - парною. Невичерпно різноманітний був Франко і щодо форми. Ми знаходимо в нього і канонічні форми - терцини, сонети, октави, тріолети, і найрізноманітніші метричні строфи (Рильський, III, 1956, 268); Звичайно, форма ця нова для мене. Октавами поем я не писав (Сос., II, 1958, 323).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | октава | октави |
Родовий | октави | октав |
Давальний | октаві | октавам |
Знахідний | октаву | октави |
Орудний | октавою | октавами |
Місцевий | на/у октаві | на/у октавах |
Кличний | октаво | октави |