опалка
ОПАЛКА, и, ж., діал. 1. Мішок або торба для годівлі коней у дорозі; рептух. Недалеко від порога стояли сани і розпряжена пара коней. Перед ними висіла причеплена до дишла опалка, а в ній січка з вівсом (Гжицький, У світ.., 1960, 81); Під 'їхавши до скирти, Полікарп чіпляє коням опалку, а сам - за вила. Швидко накидає солому (Зар., На.. світі, 1967, 91).
2. Кошик.
3. Невеличкі ночви.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опалка | опалки |
Родовий | опалки | опалок |
Давальний | опалці | опалкам |
Знахідний | опалку | опалки |
Орудний | опалкою | опалками |
Місцевий | на/у опалці | на/у опалках |
Кличний | опалко | опалки |