опівночі
ОПІВНОЧІ, присл. Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі. Не пізно до свого дому й опівночі (Номис, 1864, № 9612); Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили (Шевч., І, 1963, 132); Ніч зірки посвітила.. Тихо так опівночі (Тич., І, 1957, 10); // у знач. безос. присудк. сл. Було опівночі (Шиян, Вибр., 1947, 32).
опівніч
ОПІВНІЧ, ночі, ж. 1. рідко. Середина ночі; північ. З опівночі пліт лежав готовий, аж просивсь на воду (Коцюб., І, 1955, 355); Ліг на вікна з опівночі золотий зорі іней (Сос., Вибр., 1941, 210).
2. присл. Те саме, що опівночі. [Один гайдамака:] Єсть хатка під лісом - гін двоє від нас - В ній баба стара проживає: Опівніч до баби (я бачив не раз) Коромислом змій прилітає (Бор., Тв., 1957, 71); Замилуюсь зеленим тихим шумом І попрошу: повідай давню вість. І все, що ти любив, що передумав, - Вона мені опівніч розповість (Мал., З книги життя, 1938, 57).
3. поет., заст. Північ (див. північ2). Вітер з опівночі, сніг і вишина. Сині, сині очі, шубка хутряна (Сос., II, 1958, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опівніч | опівночі |
Родовий | опівночі | опівночей |
Давальний | опівночі | опівночам |
Знахідний | опівніч | опівночі |
Орудний | опівночю | опівночами |
Місцевий | на/у опівночі | на/у опівночах |
Кличний | опівноче | опівночі |