осадник
ОСАДНИК, а, ч. 1. іст. Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі. Політика Пілсудського видна конкретно - відгородити нас від Радянської країни осадниками (Козл., Весн. шум, 1952, 102); На західноукраїнські землі [за часів буржуазної Польщі] було переселено близько 40 тисяч сімей осадників, і кожен з них одержував по 15-30 і більше гектарів землі, що відбирались у трудящих селян (Ком. Укр., 9, 1969, 24).
2. заст. Те саме, що осадчий. Окремі представники польської шляхти відомі як осадники деяких сіл і міст на Чернігівщині (Мовозн., XIV, 1957, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осадник | осадники |
Родовий | осадника | осадників |
Давальний | осадникові, осаднику | осадникам |
Знахідний | осадника | осадників |
Орудний | осадником | осадниками |
Місцевий | на/у осаднику, осадникові | на/у осадниках |
Кличний | осаднику | осадники |