осичина
ОСИЧИНА, и, ж . 1. Те саме, що осика. Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (Стар., Поет. тв., 1958, 31); Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (Шиян, Гроза.., 1956, 575); З осичини не роблять коліс (Номис, 1864, № 5256).
2. збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк. Всівшись в заростях молодої осичини, він став розглядати свої знахідки (Цюпа, Три явори, 1958, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осичина | осичини |
Родовий | осичини | осичин |
Давальний | осичині | осичинам |
Знахідний | осичину | осичини |
Орудний | осичиною | осичинами |
Місцевий | на/у осичині | на/у осичинах |
Кличний | осичино | осичини |