офорт
ОФОРТ, а, ч. 1. Спосіб поглибленого гравірування на металі за допомогою кислот. Однією з позитивних рис творчої діяльності як старшого, так і молодшого покоління майстрів українського радянського естампа є широке використання різноманітних технік офорта і літографії (Мист., 5, 1956, 9).
2. Гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри. Ми знаємо ряд малюнків і офортів Шевченка, де.. відтворені окремі епізоди з історії Хмельницького і Хмельниччини (Рильський, III, 1956, 20); Він терпляче й обережно закінчував загрунтовану для офорта дошку червоної міді (Ільч., Серце жде, 1939, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | офорт | офорти |
Родовий | офорта | офортів |
Давальний | офортові, офорту | офортам |
Знахідний | офорт | офорти |
Орудний | офортом | офортами |
Місцевий | на/у офорті | на/у офортах |
Кличний | офорте | офорти |