очунювання
ОЧУНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. очунювати. * Образно. Історія української Радянської влади - це історія очунювання українського селянства від націоналізму (Еллан, II, 1958, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | очунювання | очунювання |
Родовий | очунювання | очунювань |
Давальний | очунюванню | очунюванням |
Знахідний | очунювання | очунювання |
Орудний | очунюванням | очунюваннями |
Місцевий | на/у очунюванні | на/у очунюваннях |
Кличний | очунювання | очунювання |