паралізований
ПАРАЛІЗОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до паралізувати. - Мариню, - вигукнула Олена до наймички, відчуваючи, що їй теж паралізує шию. - Отець паралізований! (Вільде, Сестри.., 1958, 94); Дівчина стояла приголомшена, паралізована його словами (Ткач, Арена, 1960, 162); // паралізовано, безос. присудк. сл. Скандал було паралізовано, й обід тривав в атмосфері зворушливого взаєморозуміння (Дмит., Розлука, 1957, 72).
2. у знач. прикм. Який перебуває в стані паралічу. Батько їй [її] помер на сухоти, як вона ще дитиною була, мати.. була паралізована (Л. Укр., V, 1956, 387); Вона сиділа просто на тротуарі коло розкладушки, на якій лежав її паралізований чоловік (Ю. Янов., II, 1954, 35); // у знач. ім. паралізований, ного, ч.; паралізована, ної, ж. Людина, що перебуває в стані паралічу. Паралізований лежав до вечора, тільки очі ще живі дивилися (Ле, Міжгір'я, 1953, 504).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | паралізований | паралізована | паралізоване | паралізовані |
Родовий | паралізованого | паралізованої | паралізованого | паралізованих |
Давальний | паралізованому | паралізованій | паралізованому | паралізованим |
Знахідний | паралізований, паралізованого | паралізовану | паралізоване | паралізовані, паралізованих |
Орудний | паралізованим | паралізованою | паралізованим | паралізованими |
Місцевий | на/у паралізованому, паралізованім | на/у паралізованій | на/у паралізованому, паралізованім | на/у паралізованих |