паузник
ПАУЗНИК, -а, ч. Віршовий розмір, зазвичай тридольний, з паузами, тобто з неоднаковою кількістю ненаголошених складів між наголошеними.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паузник | паузники |
Родовий | паузника | паузників |
Давальний | паузникові, паузнику | паузникам |
Знахідний | паузник | паузники |
Орудний | паузником | паузниками |
Місцевий | на/у паузнику | на/у паузниках |
Кличний | паузнику | паузники |