першопричина
ПЕРШОПРИЧИНА, и, ж., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь. Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває внутрішній зміст якісних перетворень тіл природи і раз і назавжди виганяє з науки ідеалістичні уявлення про першопоштовхи, вихідну симетрію, містичні кінетичні сутності як про першопричину руху (Знання.., 11, 1965, 11); Шукання мотивів вчинків героя ведуть Л. Толстого від психології до соціології, бо першопричина, що обумовлює поведінку людини, криється саме тут (Рад. літ-во, 10, 1966, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | першопричина | першопричини |
Родовий | першопричини | першопричин |
Давальний | першопричині | першопричинам |
Знахідний | першопричину | першопричини |
Орудний | першопричиною | першопричинами |
Місцевий | на/у першопричині | на/у першопричинах |
Кличний | першопричино | першопричини |