плюватися
ПЛЮВАТИСЯ, плююся, плюєшся; наказ. сп. плюйся; недок. 1. Те саме, що плювати 1. Кустар порожнім мішком - лясь хуторянина по обличчю - і запорошив очі. Плюється той, протирає очі (Шиян, Баланда, 1957, 22); Заворожений від смерті Кащеєв, старий друг Щорса ще з Унечі і товариш у всіх рішучих боях, плювався кров'ю з кулею під серцем (Довж., І, 1958, 208); // Бризкати слиною, говорячи, сміючись і т. ін. Нерозумне дитя насторожило Дорохтея - він збагнув усе і, плюючись, з кийком налетів на Терентія (Стельмах, І, 1962, 461); // перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе часточки чого-небудь. Кулемет сердито плювався просто в натовп козаків, що бігли слідом (Панч, Гарні хлопці, 1959, 155).
2. Плювати на кого-небудь або один на одного. Одарочка, надимаючи щічки, почала студити [нирочку]. Разом з повітрям вилітали крапельки слини і падали на Івася. - Не плюйся! - .. промовив той, кладучи ложку (Мирний, І, 1954, 291); [Дар'я Іванівна:] Що таке? так ви ще плюватися. Слухайте, я не буду з вами довго балакати, але... (Коч., І, 1956, 79).
3. перен. Виявляти незадоволення, обурення з приводу чого-небудь, огиду до чогось. Яшко постояв, подумав і пішов пити... Плювався згодом: - Не вода, помиї якісь. Тьху!.. (Головко, І, 1957, 170).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плююся | плюємося |
2 особа | плюєшся | плюєтеся |
3 особа | плюється | плюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюватимуся | плюватимемося |
2 особа | плюватимешся | плюватиметеся |
3 особа | плюватиметься | плюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плювався | плювалися |
Жіночий рід | плювалася | |
Середній рід | плювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюймося | |
2 особа | плюйся | плюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плюючись | |
Минулий час | плювавшись |